0

Олександр Веденєєв про емоції під час арбітражу, відносини з «Газпромом» та тисячі сторінок розрахунків

Олександр Веденєєв — керівник аналітичного управління «Нафтогазу». Має ступінь магістра економіки і спеціаліста міжнародного приватного права. У 2011 році отримав сертифікат Chartered Financial Analyst, у 2018 році — сертифікат Energy Risk Professional, GARP. Має 10-річний досвід роботи в аналітичних підрозділах банківських установ та інвестиційних компаній, а також понад 5 років досвіду роботи з енергетичними компаніями.

— Спочатку я всіх питаю про пережиті емоції від арбітражу. Що особливо запам’яталося?

— Пам’ятаю, коли зранку перед першим арбітражним рішенням під вікнами готелю в Осло я почув барабанний дріб. Це дуже відповідало відчуттю тривоги, що тоді панувало, але й одночасно наближенню чогось великого, адже в той день суд мав повідомити, чи достатньо юридичних та економічних обґрунтувань ми навели проти багатомільярдного позову «Газпрому» щодо «бери або плати».

Інший емоційний момент був в лютому 2018 року. Коли бачиш, що суд за підсумками всього арбітражу погодився з твоєю позицією, відчуваєш цілий спектр емоцій: від щастя через те, що напружена боротьба останніх трьох років не була марною, до відчуття досягнення справедливості від перемоги.

— Готуючись до арбітражу, лише на мій запит ти зробив не сотні, а тисячі різних розрахунків. Скажи відверто, тобі самому було цікаво працювати над ними, обговорювати їх з міжнародними експертами, перевіряти фінальні документи для арбітражу?

— Процес був водночас і цікавим, і складним, і відповідальним. Не кожного дня є можливість здійснити свій внесок у найбільший комерційний арбітраж в історії, стороною якого є компанія ворожої країни. Я ставився до арбітражу як до персонального фронту, під час якого у роботі із міжнародними експертами довелося мобілізувати інтелектуальні ресурси у багатьох сферах, з якими стикався до цього: від економетрики до тарифоутворення.

— До речі, якщо все, над чим ти працював, роздрукувати на аркушах А4, якою буде кількість аркушів?

— Гадаю, кілька тисяч сторінок точно набереться.

— Коли ти читав фінальні рішення арбітражу і бачив, що всі ці розрахунки, вся ця робота були не марними, що ти відчував? Наприклад, коли я читав про визнання кабальним положення «бери або плати», бачив, що наше економічне обґрунтування кабальності цього положення виявилося більш переконливим за контраргументи потужного «Газпрому», і розумів, що ціна перемоги за цим положенням контракту становить 80 мільярдів доларів, я відчував професійну гордість. Які у тебе були відчуття?

— У мене було щось схоже. Кожне з рішень давало відчуття гордості за те, що ми своїми діями відновлюємо втрачену у стосунках з «Газпромом» справедливість. Було і відчуття завершеності — через розуміння того, що наша прискіплива увага до деталей і впертість у деяких професійних питаннях, у яких довелося вести дискусію навіть з міжнародними експертами, дали свої результати.

*Партнер проекту «Нафтогаз проти Газпрому» — Юрій Вітренко, виконавчий директор НАК «Нафтогаз України». Думки і оцінки, опубліковані в матеріалах проекту, можуть не збігатися з позицією НАК «Нафтогаз України» і редакції НВ.