0

Про судові процеси проти Російської Федерації та проти Газпрому

Оскільки зберігається невизначеність із «переформатуванням» Нафтогазу, про яке Президент казав Прем’єру, то маю час і натхнення попрацювати над перспективою нових судів з Газпромом.

Але спочатку нагадаю про наш судовий процес (інвестиційний арбітраж) проти Російської Федерації щодо активів у Криму і поясню, як цей процес відрізняється від судів (комерційний арбітраж) проти Газпрому.

Цього тижня ми завершуємо підготовку до чергового подання документів у рамках арбітражного процесу проти Російської Федерації щодо активів у Криму. Цей арбітражний процес триває вже декілька років.

Над ним у нас працюють дві основні команди. Юридичний напрямок очолює Ярослав Теклюк, щоденно цей проект з боку юристів веде Ольга Іванів разом з Ольгою Котлярською та Михайлом Чутаковим. Економічний напрямок (визначення та обґрунтування суми завданих збитків від втрати інвестицій групи Нафтогаз) очолюю я, щоденну роботу веде Олександр Веденєєв разом з Оленою Мельник, Іваном Карпенком та Олександром Литвиновим.

До роботи юридичної команди може підключатися Ольга Хорошилова, радник голови правління. Сподіваюсь, на наступних стадіях, нам у відносинах з міжнародними партнерами та піаром буде допомагати Лана Зеркаль, яка нещодавно стала ще одним радником голови правління. І хоча Лана Зеркаль і не брала участі в арбітражах Нафтогазу проти Російської Федерації та проти Газпрому у Стокгольмі, нам може бути корисним її досвід в арбітражах проти Російської Федерації, стороною яких була держава Україна (а не Нафтогаз, тобто це різні арбітражі).

Зауважу, що в арбітражі щодо активів у Криму нам протистоїть держава Російська Федерація, а не Газпром, і тому цей арбітраж не підпадає під угоду про врегулювання з Газпромом, яку Нафтогаз уклав у грудні після того як Газпром виконав рішення Стокгольмського арбітражу сплатити нам компенсацію у розмірі 4,6 мільярдів доларів (плюс 400 млн дол відсотків на дату остаточного розрахунку), і погодився продовжити транзит газу.

До речі, прем’єр-міністр України у своєму листі до Наглядової ради Нафтогазу зазначив, що домовленості з Газпромом стали можливими «завдяки досягнутим політичним керівництвом держави домовленостей на міждержавному рівні».

Якщо це означає віру в те, що такі домовленості мали визначальну роль, то було б добре, якби політичне керівництво держави просто зараз досягнуло домовленості на міждержавному рівні щодо сплати нам Росією компенсації за втрату активів у Криму (приблизно 8 млрд дол включно з відсотками).

Тоді ми б зекономили на витратах на юристів та на ненависні всім премії. Ну а якщо для цього потрібно, як минулого разу, спочатку виграти арбітраж, потім апеляцію, заарештувати активи закордоном і впритул наблизитися до примусового стягнення, то потрібно всім усвідомити визначальну роль саме Нафтогазу у цьому процесі.

Тепер від арбітражного процесу проти Російської Федерації повертаємося до наших відносин з Газпромом.

Як я вже згадував, наприкінці грудня минулого року, після того як Газпром виконав рішення Стокгольмського арбітражу сплатити нам 5 мільярдів доларів, ми уклали угоду про врегулювання всіх поточних спорів щодо поставок та транзиту газу, яку ми наразі виконуємо в повному обсязі і без жодних порушень з нашого боку, а також продовжили транзит.

Але зовсім не означає, що про відносини з Газпромом можна забути.

По-перше, нам потрібно багато чого зробити в Україні як наслідок цих угод. Казав про це публічно відразу після того, як підписав ці угоди з Газпромом. https://bit.ly/2ScjsvO На жаль, практично нічого поки не зроблено.

По-друге, мушу сказати про найбільш нагальні потенційні проблеми у відносинах з Газпромом, які ми наразі вивчаємо:

Європейські компанії, які купують газ у Газпрому, не можуть перенести точки передачі газу за поточними контрактами на кордон Росія-Україна;

Незалежні від Газпрому газовидобувні компанії не можуть експортувати газ з РФ;

Незалежні від Газпрому компанії не можуть здійснювати транзит газу з Середньої Азії через територію РФ;

Нещодавно нами були виявлені обставини щодо ролі Газпрому в операціях з борговими зобов’язаннями Росукренерго, через які Нафтогаз зазнав значні збитки.

Вирішення цих проблем дозволить нам отримати:

додаткові мільярдні доходи від транзиту;

зниження ціни на газ в Україні на 25% відсотків навіть без прямих поставок з боку Газпрому і без політично мотивованої корупції, яка може бути з цим пов’язана;

мільярди доларів компенсації за втрати від операцій з борговими зобов’язаннями Росукренерго.

Наразі ми вивчаємо можливості Нафтогазу для вирішення зазначених проблем, серед яких можна виділити таке:

скарга в європейський антимонопольний орган (з перспективою судового процесу в Суді Європейського Союзу) щодо зловживання Газпромом своїм домінуючим становищем;

міжнародний арбітражу в м. Цюріх за новим транзитним контрактом;

міжнародний арбітраж у Стокгольмі за контрактом між Нафтогазом та Газпромом щодо переуступки боргових зобов’язань Росукренерго.

Звісно, краще вирішувати всі проблемні питання без судових процесів. Тому ми плануємо спочатку ці питання спробувати обговорити з Газпромом.

Якщо ми не знайдемо спільної мови, будемо звертатися до політичного керівництва держави для досягнення домовленостей на міждержавному рівні.

Як уже зазначав вище, на моє переконання, моя команда є ключовим учасником процесу, і визначальним фактором для отримання 5 млрд доларів від Газпрому за рішенням Стокгольмського арбітражу стала перемога в попередньому арбітражі, арешт активів, успіх в апеляції тощо, а для укладення нового транзитного контакту – наша відмова від добре обґрунтованих позовів в новому арбітражі на суму 12.2 млрд та від скарги в антимонопольному органі ЄС.

Але якщо хтось вважає, що росіяни заплатили і уклали новий контракт передусім через домовленості політичного керівництва держави, у нас зараз буде чудова можливість це перевірити.

P.S. Я розумію, що навіть згадування про проблемні питання у відносинах з Росією та Газпромом, не кажучи вже про конкретні можливості вирішувати ці проблеми на користь України, може дратувати тих, хто просуває ідеї «примирення» з Росією ціною фактичної відмови від захисту України.

Для них лише нагадаю відоме висловлювання Бенджаміна Франкліна, одного з батьків-засновників держави Сполучені Штати Америки, (для тих, хто не цікавиться історією, він може бути більш відомий як людина, яка зображена на стодоларових купюрах): «Ті, хто готовий відмовитися від Волі, щоб купити трохи тимчасової Безпеки, не заслуговують ні на Волю, ні на Безпеку».

P. P.S. Моя команда також почала роботу над вивченням можливостей використання нового транзитного контракту для залучення фінансування інвестиційних проектів. Мова йде про так звану “сек’юритизацію”, за рахунок чого можна злучити мільярди доларів в інвестиційні проекти, наприклад у сфері енергоефективності, що є надзвичайно актуальною потребою України.