Про міні-революцію (реформу без імітації) на газовому ринку

Закінчуємо тиждень міні-революцією (реформи без імітації) на газовому ринку.
Відтепер практично весь сегмент постачання газу населенню почав працювати у складі Балансуючої групи, створеної національною компанією Нафтогаз.
Це складний, але важливий крок у правильному напрямку – сталого розвитку ринку газу.
Це і критичний елемент безпеки постачання газу населенню, при чому без прямого державного регулювання на кшталт ПСО (покладання спеціальних зобов’язань). Що також важливо—він закриває можливості для вільного арбітражу (прибутку без ризику) на ринку.
Без перебільшення, це новий етап після:
– планової системи радянського союзу;
– пострадянського державного регулювання;
– прямого державного регулювання з 2015 року, для назви якого маніпулятивно використовували європейський термін «ПСО» (це як кава з цикорію, тобто без справжньої кави);
– монополістичного «ліберального» ринку до першого стрибка цін;
– прямого державного обмеження ціни (прайс кеп);
– та системи контрактів, насамперед з компанією Фірташа, укладених під час керівництва Нафтогазом Коболєва.
Нижче розповім більш детально, а поки дозвольте подякувати . Ті, хто творив цю міні-революцію «руками», минулої ночі не спали.
Хочу висловити вдячність командам Нафтогаз Трейдингу під керівництвом Ірини Журавльової та Слави Романяка. Віталію Волинцю за експертний супровід. Роману Чумаку за допомогу у керівництві процесом. Владиславу Воловику та усій команді юристів НАК Нафтогаз. Світлані Іванчук за аналітику. Павлу Кондику за організацію.
Велика подяка команді Оператор ГТС України на чолі з Sergiy Makogon. Nataliya Boyko за фаховість, енергію, позитив, та взаємодію з Кабміном. Ну і всьому Кабінет Міністрів України та особисто Прем’єр-міністру Денис Шмигаль, командам Міністерство економіки України та Міністерство енергетики України. Регулятору та особисто Valeriy Tarasyuk.
Йдеться про значний обсяг роботи, структурні зміни в режимі цейтноту. Ми отримали всі необхідні погодження в останній день, хоча мали б принаймні за два тижні, щоб встигнути опрацювати великий об’єм технічної роботи. Багато хто, включно з мастодонтами газового сектору, не вірив, що ми зробимо цю міні-революцію, тим паче в такі строки.
Історія проблеми
Спочатку короткий екскурс у зовсім недавню історію. Минулої зими через стрімке зростання цін на газ і тарифів на розподіл виникла криза. Водночас монополісти, компанії Фірташа зокрема, продавали газ на 30-40% дорожче конкурентів, а споживачі не могли оперативно відмовитися від їх послуг.
В той час я почав виконувати обов’язки міністра енергетики і запропонував таке рішення:
● перехід на річну ціну;
● пропозиція газу Нафтогазом за справедливою ринковою ціною на оптовому ринку;
● плюс регулювання маржі монополістів з боку АМКУ.
Тобто, цілком ринковий (не плутати з базарним), європейський підхід.
З іншої сторони, тодішній керівник Нафтогазу запропонував адміністративне обмеження ціни (прайс кеп) на два місяці, начебто як більш ринковий механізм , і розповідав, що весною ціна піде вниз. Прислухалися до нього, і, якщо відверто, то це вилізло боком усім. І МВФ був проти прайс кепу, і облгази відібрали газ, за який досі не можуть заплатити, і ціни навесні виросли ще більше.
Принаймні, тоді мені вдалося донести думку про необхідність переходу на річну ціну для населення «за замовчуванням».
Потім попередники уклали контракти з трейдером Фірташа на величезний обсяг газу з фіксованою на рік ціною (7,42 грн). При цьому вони публічно кажуть про участь влади у цьому рішенні.
Уявімо, що вони отримували політичні директиви забезпечити річну ціну на для газ для потреб населення за «прийнятною» ціною.
Якщо подивится на їхню риторику після звільнення, то вони мали обуритися самим припущенням, що начебто ненависний їм Офіс Президента ставить перед ними якісь завдання, і протестувати проти того, що держава замість ринку ніби хоче визначати ціни. Але ніт, вони особисто почали переговори з одіозним олігархом Фірташем та уклали відповідний контракт. А потім—контракти з іншими постачальниками.
В чому проблема контрактів, укладених моїми попередниками?
В них немає перепон для перепродажу газу, призначеного населенню, для промисловості. Тобто, можна купувати у Нафтогазу по 7,4, а продавати—по 30, особливо не ризикуючи фінансово.
У Нафтогазу були різні ціни для різних контрагентів, навіть якщо договори укладалися в один день і на однаковий період поставки. Існувало пояснення, начебто контрагенти звертались у різний час, і саме тому отримували різні ціни. Але чомусь це ніде не задокументовано. Ну і очевидно, що просте звернення не має юридичних наслідків. При цьому учасники ринку були в нерівних умовах щодо поінформованості.
В окремих громадах ситуація створила підстави для соціальних збурень, оскільки вони були вимушені платити суттєво більше лише тому, що регіональний постачальник начебто пізніше звернувся до Нафтогазу.
Безпека поставок. Фіксований наперед об’єм означав, що в окремі періоди постачальники отримували більше газу, ніж його споживало населення. Тоді частину газу вони могли перепродавати, заробляючи надприбутки і водночас спотворюючи ціноутворення на ринку промислових споживачів через «ліві» обсяги. В такому випадку, в окремі періоди газу може не вистачати. Хтось наївний/недосвідчений може вірити, що в цій ситуації контрагенти докуплять газ на ринку по спотовій ціні (30 грн) і поставлять населенню по річній (8 грн). Але насправді вони візьмуть газ у оператора ГТС, а потім будуть судитися. Перевірено. Споживачів можуть перевести на ПОН (постачальника останньої надії), яким за результатами проведеного за попередників “конкурсу” є Нафтогаз. Для споживачів це означає щонайменше вдвічі вищу ціну. Соціально-політичні наслідки можете спрогнозувати самі.
Статус ПОН для Нафтогазу теж обертається неприйнятними умовами: споживачі передаються, а їхні персональні дані, необхідні для виставлення рахунків – не обов‘язково. Тобто, Нафтогаз може дратувати всіх вищими цінами і водночас залишитися без можливості отримувати кошти.
Попередники потім сказали, що ніби санкції РНБО проти Фірташа дозволяють без проблем розірвати їх контракти. Це неправда, оскільки санкції проти Фірташа особисто, а не проти його компаній. Принаймні, згідно висновку юристів, яких наймали самі ж попередники. Відповідно, розірвання даних контрактів несе ризик штрафних санкцій. І ще ризик нерозрахунків, оскільки контракти дозволили відстрочку платежу. Іншими словами, попередники кажуть: “ви розривайте контракти, які ми підписали, тому що ми у ФБ написали, що їх можна розірвати. Але наші ж юристи вам напишуть, що так робити не можна без збитків для компанії (і кримінальних справ для керівників)”. Ні, дякую:)
Що змінилося?
Переваги нового підходу – Балансуючої групи:
● Це європейський інструмент. Ринковий сам по собі;
● Безпека поставок – достатньо газу для населення;
● Неможливість перепродажу. Хоча залишається ризик «мертвих душ», проблеми з нарахуваннями (алокаціями) через відсутність онлайн лічильників, несумлінність як споживачів, так і облгазів. Ці проблеми не нові, і їх вирішення зараз має стати одним з пріоритетів;
● Однакові умови. Чесна конкуренція. Прозора маржа постачальників для антимонопольного регулювання, для громад та політиків.
Що важливо розуміти:
● Ціну не можна було підвищувати, оскільки тоді б контрагенти не переходили би зі старих контрактів зі старою річною ціною. Ціна стала однакова для всіх. Вона на рівні ціни для компаній Фірташа – 7.42грн.
● Нові контракти діють до травня. Згідно плану, потім усі перейдуть на біржову торгівлю. Зауважу, що це потребує централізованого клірингу та ліквідності річних контрактів, без чого такий перехід буде лише імітацією. Ну і потрібно забезпечити повну інтеграцію даних та діджиталізацію процесів у трикутнику «платіжка – адресна допомога – платоспроможність споживачів».
Також є низка інших, іноді теж революційних, ініціатив, над якими ми працюємо:
● місячні рахунки та базі річного профілю з перерахунком раз на рік;
● перехід на одну платіжку;
● єдиний тариф на розподіл для споживачів з подальшим перерозподілом між операторами;
● стимулюючі тарифи, які відображають тільки витрати «ефективного оператора»;
● плата за користування мережами без підвищення тарифів;
● алокаційні угоди;
● принцип нейтральності балансування;
● ну і головне, стимули і можливості для підвищення рівня енергоефективності.
Про наші підходи до вирішення проблем з газом для бюджетників та централізованого теплопостачання розповім у наступних дописах.
Неможливе ми робимо відразу, на дива потрібно трішки більше часу:) Тільки цього тижня почалося розблокування нормальної роботи. Про це якось потім напишу. А зараз п’ятниця, я з родиною, напроти сидить молодша донька і дивиться якусь маячню на айпеді. Все буде добре.