Люди можуть сказати: «Ми цих змін не бачимо і не відчуваємо». Вони будуть праві. Для «Нафтогазу» це справжня проблема.
За чотири роки компанія перетворилася з «чорної діри» держбюджету на його найбільшого донора. Навіть порівняно з «довоєнним» 2013 роком «Нафтогаз» збільшив свою частку в держбюджеті ушестеро.
При цьому основним чинником цього стали саме згадані зміни у комерційній діяльності «Нафтогазу» щодо імпорту та транзиту газу, а не збільшення доходів «Нафтогазу» просто через підвищення цін на газ для населення, як про це кажуть наші опоненти.
Давайте подивимося на цифри. За період 2014-2018 років цінова реформа на ринку газу принесла «Нафтогазу» більше за 191.8 мільярда гривень надходжень грошових коштів від реалізації газу для забезпечення потреб населення. Це становить 7.4 мільярда доларів за середнім курсом за цей період.
Якщо провести аналогічний розрахунок за фіксації ціни газу для потреб населення у 2013 році в доларах за тисячу кубічних метрів та порівняти з фактичними цінами газу в в доларах за тисячу кубічних метрів у 2014-2018 роках, розрахункове збільшення надходження коштів від реалізації газу для потреб населення складе 2.1 мільярда доларів США з урахуванням коригування на збільшення рентної плати.
Порівняйте ці суми з сумою у 56.7 мільярда доларів — фінансового результату від зміни у комерційній діяльності «Нафтогазу» щодо імпорту та транзиту газу, про які я розповідав раніше. Як ви самі бачите, фінансовий ефект від цих змін є в рази більшим.
Хоча «Нафтогаз» працює в інтересах українського народу, формально народ представлено урядом. І саме уряду компанія віддає гроші та забезпечує ресурс газу. Уряд розподіляє це все. Наскільки ефективно і наскільки в інтересах народу — судити вам.
Якщо ж подивитися на всі витрати апарату управління «Нафтогазу», включно з зарплатами та преміями, витратами на автотранспорт та юристів, ця сума в 8.5 разів менша навіть за додаткові доходи від транзиту, які ми забезпечили у порівнянні з транзитним контрактом.
На жаль, це не заважає представникам уряду часто-густо переводити публічний негатив саме на «Нафтогаз», при цьому поширюючи неправдиву інформацію. Що не дуже допомагає Кабміну — з огляду на рівень довіри до нього, але відчутно шкодить «Нафтогазу».
При цьому складно заперечувати, що не дивлячись на кардинальне покращення фінансового результату, який «Нафтогаз» забезпечує фактично для уряду, економіка України тільки збільшує відставання від решти світу, і що надто багато людей не бачать, як покращення у роботі «Нафтогазу» трансформуються в покращення їхнього життя.
Звісно, ми теж відчуваємо, що підвищення в 2014-2018 роках цін на газ майже у 18 разів у гривнях порівняно зі зростанням зарплат лише у 2.7 раза за той же період (коли 87% сімей залежать від газу), — це серйозна соціальна проблема.
Наші розрахунки показують, що якщо б вся економіка України покращила б свої результати так само як «Нафтогаз», то в Україні вже були б європейські зарплати та пенсії, і тоді б такі ціни на газ не були б проблемою.
На жаль, поки цього не сталося. Але навіть те підвищення пенсій та зарплат бюджетникам, яке мало місце протягом останніх років, уряд навряд чи міг здійснити якби «Нафтогаз» не збільшив платежі до держбюджету внаслідок передусім змін у комерційній діяльності щодо імпорту та транзиту газу.
*Партнер проекту «Нафтогаз проти Газпрому» — Юрій Вітренко, виконавчий директор НАК «Нафтогаз України». Думки і оцінки, опубліковані в матеріалах проекту, можуть не збігатися з позицією НАК «Нафтогаз України» і редакції НВ.