Розпався Радянський Союз. Україна стає незалежною, але для справжньої економічної свободи українців потрібно замінити радянську систему центрального планування на ефективну ринкову.
Перед нафтогазовим комплексом України постають нові виклики — як забезпечити злагоджену роботу всіх складових частин у нових економічних умовах.
Стара система руйнується, але нова не створюється через некомпетентність та імперську політику Росії.
«Буремні дев’яності»
Для СРСР нафтогазовий комплекс України мав настільки велике стратегічне значення, що керувався з Москви. Після розпаду СРСР нафтогазові підприємства України залишилися без належного стратегічного управління. Спробою вирішення цієї проблеми в контексті розбудови української державності стало створення у 1992 році Державного комітету по нафті і газу. Але відбувалося це вже на фоні стрімкого падіння економіки й розгулу організованої злочинності.
Саме організована злочинність була найбільш пристосованою до нових реалій. Вона зберігала неформальну централізацію ще з радянських часів. Фактично мало місце зрощення органів державної влади й організованої злочинності.
Нафтогазовий комплекс України потерпав від усіх цих проблем. Стратегічний розвиток галузі поступається пріоритетом розподілу сфер впливу між спрутом корумпованих можновладців та організованої злочинності. Саме в ті роки на нафті й газі заробляють свої мільярди перші олігархи. За цих обставин масові неплатежі по всій системі доводять ситуацію до критичної межі, за якою через нестачу газу у системі міг наступити коллапс української промисловості та інфраструктури комунального побуту.
*Партнер проекту «Нафтогаз проти Газпрому» — Юрій Вітренко, виконавчий директор НАК «Нафтогаз України». Думки і оцінки, опубліковані в матеріалах проекту, можуть не збігатися з позицією НАК «Нафтогаз України» і редакції НВ.