Як обіцяв, прокоментую опубліковані документи. Спробую знайти баланс між стислістю та зрозумілістю. Йдеться про важливі речі, не лише про «формальні» порушення, а й про цілком реальні втрати держави (відповідно, і чиїсь «заробітки»), тому ця тема заслуговує на відкрите та детальне обговорення.
1. Тепер вже зрзуміло, що журналісти опублікували остаточні результати перевірки. Це фінальний висновок державного аудиту.
Дивно, що досі немає жодної реакції Кабінету міністів. Також було б логічно, якби ці результати перевірки були розглянуті на Раді національної безпеки та оборони, яка й ухвалила рішення про її проведення. Передача цих матеріалів у фіскальні та правоохоронні органи — це паралельний шлях, достаньо довгий, він не може підміняти прийняття негайних рішень Кабміном/РНБО за результатами перевірки.
2. Я можу розділяти скептичне сприйняття державних органів, але прочитавши висновки аудиторів я не знайшов достатніх підстав заперечувати, що ця перевірка була об’єктивною, незаангажованою, і що висновки про порушення були обґрунтованими.
По-перше, з документу видно, що державні аудитори врахували багато зауважень з боку Нафтогазу. Це показує неабияку лояльність до Нафтогазу, оскільки державні перевіряючі часто не дуже люблять враховувати зауваження компаній до своїх актів перевірок.
Додам, що мені складно не сприймати приховування результатів цієї перевірки від публікації з боку влади як підігрування керівництву Нафтогазу.
Виглядає так, що державні аудитори не прийняли зауваження Нафтогазу тільки у випадках, де були лише очевидні порушення, пояснення Нафтогазу їх не знімало, а аудиторам навряд чи хотілось, щоб їх самих потім звинувачували у тому, що вони закрили очі на очевидні порушення.
По-друге, державні аудитори надають детальне обґрунтування своїх висновків щодо виявлених порушень. Тобто у них є конкретні аргументи, підстави, факти, докази.
По-третє, значна частина порушень була виявлена вже відносно давно, а окремі спроби Нафтогазу оскаржити висновки держаудиту у суді були невдалими. Тобто це не виглядає як щось «зі стелі узяте» і на «скору руку» створене під замовлення щоб «наїхати» на Нафтогаз.
Нафтогаз мав давно знати про ці проблеми, публічно пояснювати свою позицію, а не створювати собі образ «жертви» і розповсюджувати конспірологічні версії.
Зверну вашу увагу на те, що фейки про «наїзди» значно ускладнюють долю тих, хто потерпає від справжніх наїздів, оскільки це розпорошує сили і збиває фокус суспільства, яке має тиснути на владу, а також призводить до загальної зневіри.
3. В опублікованих документах дежаудитори роблять чіткий висновок, що порушення з боку Нафтогазу – це порушення законодавства, при цьому не менш чітко видно, що аудитори враховували міжнародні стандарти.
У документі держаудитори самі неодноразово посилаються на міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), обговорюють окремі положення, і вказують Нафтогазу на неправильне застосування цих стандартів. Державні аудитори в окремих випадках навіть посилаються на висновки міжнародних аудиторів Нафтогазу і кажуть, що будуть використовувати дані, підтверджені цими аудиторами, а не дані просто Нафтогазу.
Проблема, як це показують держаудитори, полягає в обліковій політиці Нафтогазу, яка не враховує законодавчі вимоги, і при цьому Нафтогаз навіть не надає обґрунтування того, що таке порушення було обумовлене застосуванням МСФЗ, або що були якісь протиріччя з позицією міжнародних аудиторів.
Давайте поглянемо на ситуацію з тим же «резервом сумнівної заборгованості» (РСЗ). Відразу відмічу, що хоча Нафтогаз вип’ячував цю ситуацію як мало не єдине порушення, виявлене аудиторами, насправді його сума не становить і половини від загальної суми, а загалом у висновку аудиторів мова йде про 85 порушень.
Так от, аудитори вказують, що є порушення норми постанови Кабміну, що до затвердження фінансового плану, не можна створювати такий резерв на заборгованість з прострочкою до півтора року. У вимозі Кабміну може бути певна логіка, і яка не буде протирічити МСФЗ. Наприклад, якщо Кабмін бачить по результатах року, що контрагенти Нафтогазу, яким сам Кабмін наказав продавати газ, не розраховуються з Нафтогазом, то Кабмін може передбачити у держбюджеті на наступний рік більше фінансування (субсидій тощо), щоб з Нафтогазом розрахувалися за газ.
Нафтогаз же у своїх зауваженнях сам каже, що застосовує спрощений підхід, який дозволяється МСФЗ. Тобто з точки зору МСФЗ краще використовувати не спрощений, а інший підхід. Тому заяви Нафтогазу, що використання іншого підходу протирічило б МСФЗ виглядають якраз недостатньо обґрунтованими.
Ще більш показовою є ситуація зі обліковою політикою щодо штрафів, пені, неустойки тощо. Держаудитори якраз вказують Нафтогазу на порушення МСФЗ. Нафтогаз це заперечує. Держаудитори не погоджуються з позицією Нафтогазу.
Але, що характерно, Нафтогаз у ситуації з дочірньою компанією Газ України вже визнав порушення щодо бухгалтерського обліку штрафів, пені, неустойки, і в результаті Нафтогаз доплатив податки і штрафні санкції на сотні мільйонів гривень. Як бачите, ні МСФЗ, ні міжнародні аудитори не заважали Нафтогазу у такий ситуації визнати порушення.
Таким чином, стає очевидно, що мова йде про порушення Нафтогазом норм законодавства щодо облікової політики; ці порушення можуть зокрема означати і якраз порушення МСФЗ. А заяви, що Нафтогаз хтось змушує порушувати МСФЗ, або що інакше не буде негативний висновок міжнародних аудиторів – це лише спекуляції.
4. Держаудит встановив порушення з боку Нафтогазу, які не тільки з формальної точки зору призвели до багато мільярдних втрат держбюджету.
Формальна логіка держуадиту дуже проста – якби цих порушень не було, то, за інших рівних обставин, Нафтогаз мав би заплати в держбюджет більше податків, дивідендів тощо. Тобто держаудитори дивляться на це з точки зору втрат держбюджету, що теж логічно у їхній роботі.
З іншого боку, можна зауважити, що те що, Нафтогаз недоплатив в держбюджет, залишилося в Нафтогазі, або що таких грошей в Нафтогазі все одно не було, тому він би все одно не заплатив їх в держбюджет. Тобто що не всі, з формальної точки зору, втрати для держбюджету є реальними втратами держави.
Давайте тоді спочатку дивитися на ці «реальні» втрати держави.
Додам від себе, що Нафтогаз Трейдинг цей газ потім перепродав за практично такою ж ціною приватним компаніям. Хто купував за такою низкою ціною? Населення? Дзуськи. Окремі приватні компанії, які потім перепродавали цей газ. Причому найбільше на такій перепродажі заробила компанія ЕРУ Трейдинг, яка потім перепродавала цей газ за ціною вище прейскуранту самого Нафтогазу, вище ціни на біржі, вище митної вартості імпортного газу. Кому перепродавала? Укртрансгазу, дочірній компанії Нафтогазу. Хто був одним з власником ЕРУ в той час? Пан Фаворов, котрий спочатку отримав доступ до конфіденційної інформації Нафтогазу, потім можливість суттєвого впливу, а потім і взагалі став формальним керівником. Вдумайтесь тільки, залишаючись співвласником ЕРУ, він став керівником підрозділу («дивізіону») Нафтогазу, який займався зокрема імпортом та продажем газу, в той час як ЕРУ конкурував з Нафтогазом щодо імпорту газу з Європи та продажем газу на українському ринку.
Коли керівництво Нафтогазу питають про всю цю ситуацію, то у відповідь зазвичай лунає купа «пояснень», посилання на окремо найнятих міжнародних аудиторів тощо. Але якщо не вірити на слово, копнути глибше, послухати іншу сторону, то стане зрозумілим, що це все відмовки. Наприклад, беремо цих міжнародних аудиторів. Якраз вони то і підтвердили, що Нафтогаз продавав газ Нафтогаз Трейдингу, який потім був перепроданий ЕРУ, за ціною нижче ринковою. Також вони встановили «конфлікт інтересів», тобто що Фаворов залишався співвласником ЕРУ і тоді, коли вже почав працювати в Нафтогазі. Але аудитори пишуть у своєму звіті, що вони поклалися на запевнення менеджменту Нафтогазу, що при цьому не було ніяких порушень. Тобто запевнення на кшталт «а у нас так можна». Аудитори були «не місцеві», це був австрійський офіс КПМГ, в команді у них навіть не було жодного фахівця з українського законодавства, і завдання їм ставив сам Нафтогаз… Паралельно цю всю ситуацію ось вже як майже два роки розслідують правоохоронці…
Чому про це пишу? Тому що «місцеві» держаудитори якраз і встановили порушення українського законодавства. Тобто встановили, що «так не можна було». А тепер Нафтогаз каже, нехай держаудит не втручається, ми тут самі вирішуємо, що в Україні «можна»? А наглядова рада його підтримує, з аргументацією, що непотрібно держаудиту взагалі перевіряти Нафтогаз?
Держаудитори зокрема виявили порушення, які призвели до багатомільярдних втрат, у тому, як Нафтогаз стягує борги з приватних компаній, як постачає газ приватним компаніям, як забезпечує виконання програми зі збільшення видобутку газу. Це все реальні втрати. І дуже добре, що держаудит нарешті визначив, скільки десятків мільярдів на цьому втратила держава. Наприклад, тільки через невиконання програми 20/20, через те, що видобуток у зменшився у 2019 році на півмільярда кубометрів, а мав збільшуватися, Нафтогаз недоотримав у 2019 році майже 18 млрд грн! Керівництво Нафтогазу звинувачує у всіх проблемах кого завгодно, але не себе. Я вже чув біля десяти різних пояснень керівництва Нафтогазу чому вони провалюють програму видобутку газу. Водночас держаудитори чітко встановлюють, що перевірка показала неефективність дій самого керівництва Нафтогазу. Зауважу, що коли я працював в Нафтогазі, я чув схожі пояснення інших керівників щодо того, чому не вони не можуть стягувати борги з приватних компаній тощо. Але потім приходила нова нормальна людина і спокійно стягувала мільярди, наприклад, з хімзаводів групи Фірташа. Але потім цю людину звільнили, а залишали тих, хто розповідав, чому не вдавалося це робити…
Зауважу, що міжнародні аудитори не перевіряють ефективність роботи керівництва Нафтогазу, в них зовсім інші завдання. В Наглядовій раді Нафтогазу жодного фахівця з фінансового обліку, жодного фахівця з видобутку, жодного фахівця з роботи на газовому ринку України.
Ну і ще один цікавий факт щодо того, як керівництву Нафтогазу всі заважають. Нам вони розповідали, що уряд вчасно не затверджує Нафтогазу фінансовий план, і тому у Нафтогазу так багато проблем. Але перевірка держаудиту встановила, що це сам Нафтогаз невчасно подає фінплан на затвердження уряду. У Нафтогазу і на знайшлося виправдання – компанія не могла вчасно подати фінплан через «невизначеність», і вона очікувала від уряду «визначеності». Оскільки фінансові показники Нафтогазу залежать від обсягів споживання газу, які в свою чергу залежать від погоди, наступного разу можна очікувати виправдання з боку Нафтогазу, що фінплан не був поданий вчасно, оскільки очікували визначеності щодо погоди.
Це було б смішно, якби не так сумно. По-перше, коли Нафтогаз втрачає, хтось набуває. Коли Нафтогаз менше видобуває газу, Україна більше імпортує з Європи, а значить Газпром більше продає газу на європейському ринку. Тобто набуває Газпром. У випадку з продажем Нафтогазом газу по ціні нижче ринкової, заробляла компанія Фаворова. Коли Нафтогаз не стягує борги з приватних компаній, заробляють їхні власники. Наскільки тут є корупція?
І навіть ті порушення, які виглядають як такі, що тільки з формальної точки зору ведуть до втрати держбюджету, і на яких ніхто начебто «не заробляє», насправді також є важливими.
По-перше, на завищенні прибутків компанії внаслідок порушень в обліковій політиці можуть заробляти керівники компанії – через завищену базу для визначення премій.
По-друге, керівництво компанії таким чином ховає свою неефективність.
По-третє, коли через такі порушення більше грошей залишається в Нафтогазі, це збільшує можливості використання цих грошей керівництвом Нафтогазу в корупційних цілях.
При цьому важливо зрозуміти, що зовнішній аудитор Нафтогазу, компанія Делойт, має доволі обмежений мандат. Вони перевіряють відповідність фінансової звітності міжнародним стандартам. На практиці в наших умовах це взагалі означає, що вони багато в чому просто покладаються на запевненнях менеджменту самої компанії, не кажучи вже про відсутність реальної можливості виявляти неефективність менеджменту, порушення законодавства, корупцію тощо.
Про те, що, на превеликий жаль, Наглядовій раді бракує компетентних та чесних фахівців, які б могли ефективно контролювати менеджмент Нафтогазу, я вже писав. Наслідком цієї проблеми є зокрема і те, що Наглядова рада Нафтогазу хоче або не може побачити проблеми Нафтогазу і залучити компетентних і незалежних «форензік» аудиторів, які б дійсно могли підготувати документи для притягнення винних до відповідальності через судові процеси.
Ну і наведу ще один аргумент. Колись в “групі Нафтогаз” була схожа ситуація. Є такий Кіровоградгаз, де Нафтогаз є основним акціонером, але є і приватні акціонери. Нафтогаз надіслав туди своїх “внутрішніх” аудиторів. Керівний Кіровоградгазу зауважив, що компанія і так проходить аудит, причому у міжнародних аудиторів (таких саме як і у самого Нафтогазу).
Коли держава в особі Кабміну, як 100% власник Нафтогазу, спрямовує держаудиторів перевіряти Нафтогаз – це точно виглядає більш обгрунтовано, ніж коли Нафтогаз спрямовує своїх внутрішніх аудиторів перевіряти акціонерне товариство, в якому є і інші приватні акціонери.