Я позиваюсь проти Андрія Фаворова та українських медіа (Косатка і Дело) про захист прав на гідність і ділову репутацію, а також задля припинення систематичної дифамації — розповсюдження щодо мене недостовірної інформації, яка принижує мої честь та гідність, завдає шкоди моїй діловій репутації.
Що сталося?
Андрій Фаворов після звільнення дав інтерв’ю інтернет-виданню Косатка, кидаючись у мій бік брехливими звинуваченнями. Я відповів та вкотре вказав, де він бреше.
Після того, як я повідомив про те, що мене скорочують із Нафтогазу, ключові українські медіа природно захотіли взяти в мене інтерв’ю, аби розібратися в ситуації. У цих розмовах я звісно, багато говорив про проблеми Нафтогазу, які ігнорує або саботує керівництво компанії, і звісно, згадував у цьому контексті колишнього топ-менеджера, лише до самого факту призначення якого в Нафтогаз, є серйозні питання. Не кажучи вже про “плоди” його праці в НАКу.
На жаль, ані нинішні, ані колишні топ-менеджери Нафтогазу, особливо такі як Фаворов, дуже не люблять чути правду. Тож мої інтерв’ю Фаворову не сподобались. Відтак, він по п’ятах ходив за мною по медіа, аби використовуючи моє прізвище, хоч якось створити собі медійність та відвернути увагу від своїх кричущих провалів на посаді.
А медіа публікували ці інтерв’ю-”відповіді” Фаворова, пояснюючи це нібито правом на відповідь. Хоча з кількості матеріалів можна впевнено казати, що це була масована інформаційна атака проти мене.
У своїх інтерв’ю колишній горе-менеджер наговорив багато, але неозброєним оком видно, що насправді метою всіх чотирьох матеріалів було оббрехати мене і за цією брехнею зокрема приховати провал Фаворова як керівника відповідного дивізіону Нафтогазу, який відповідав за розвиток власного видобутку, аби люди не розуміли справжніх причин провалу, марнування величезних сум та зловживання службовим становищем. Смішно, але людина, яка при призначенні на посаду на кожному кроці розповідала, як буде збільшувати видобуток, в інтерв’ю вирішила перевести стрілки на мене.
Але в цій історії найбільш прикре — не дії Фаворова. Від нього годі чекати іншого. Його складно не сприймати як хитрого прониру, пройдисвіта, який за постсовковими традиціями прийшов у державну нафтогазову компанію за легкими грошима. Проблема в тому, що такі люди, як Фаворов легко знаходять ключик до системи, побудованої на брехні, у якій лояльність цінується більше за професійність.
Та найбільш прикре у всій цій історії — участь медіа, які, хтось свідомо, а хтось ні, стали просто платформою для поширення брехливої інформації. Мені дуже шкода, що незалежні медіа, які підтримують та читають сотні тисяч українців, втрапляють у такі ситуації. Бо це про довіру та репутацію, про дискредитацію реформ, про те, як навіть чесних журналістів використовують як підставки для мікрофону.
Я не можу і не хочу повчати журналістів. Можу лише висловити свою думку. Мені подобається, коли журналісти дають людям доступ до достовірної інформації, коли вони створюють цінність своїми матеріалами, допомагаючи людям відрізняти факти від брехні та маніпуляцій. І у моєму розумінні, це нормально брати інтерв’ю у спікерів, які багатьом можуть не подобатися, якщо те, що вони можуть сказати, є суспільно важливим. Але при цьому дуже класно, коли завдяки підготовці до інтерв’ю журналіст своїми питаннями, репліками, коментарями допомагає людям побачити брехню та маніпуляції спікера. Якщо це не прямий ефір, то журналіст може вже після інтерв’ю перевірити твердження спікера на достовірність, особливо якщо вони зачіпають честь, гідність та репутацію третіх осіб, і взагалі не опублікувати частини інтерв’ю, які містять недостовірну інформацію. Це є особливо важливим в українських реаліях, враховуючи, що за українським законодавством ЗМІ, яке опублікувало інтерв’ю, та спікер несуть спільну відповідальність за нього.
Наразі я подав лише два позови. Щодо принаймні ще двох ЗМІ обговорюємо з юристами різні варіанти. Раніше я завжди підтримував та хвалив НВ та Лігу за круті речі, які вони роблять. Я добре розумію обмеженість ресурсу незалежних українських редакцій та складність українського медіаринку. Але навіть у таких умовах вони часто робили вдалі та важливі матеріали, які дійсно є взірцями та відповідають західному рівню журналістики. Тому мені дуже хочеться, аби кошти своїх підписників вони використовували в тому числі на професійне вдосконалення, аби ми читали більше крутих матеріалів, а не на оплату половини присудженої компенсації за розміщення недостовірної інформації.
Тож, повертаючись до позовів, я вимагаю наступне.
Від медіа — перевірки та спростування матеріалів, які містять брехню про мене та завдають шкоди моїй діловій репутації, а також опублікувати на своїх сайтах та на тих же платформах, де було опубліковане інтерв’ю з Фаворовим, новину про те, що вони перевірили та спростували відповідну неправдиву інформацію, а також викласти в такій новині правдиву інформацію з тих тем, про які йшлося. Аби спростити роботу редакціям, нижче викладаю правду з ключових питань.
Якщо цього не буде зроблено, то я в судовому процесі вимагаю спростування недостовірної інформації та грошову компенсацію шкоди, завданої моїй честі, гідності та діловій репутації. Обіцяю витратити цю компенсацію на покращення якості української журналістики.
Нижче викладено обґрунтоване спростування ключових прикладів брехні, поширеної Андрієм Фаворовим. Ці дані лежать в основі моїх судових позовів та є моєю офіційною позицією. Звертаю вашу увагу, що оскільки випадків оббріхування мене в інтерв’ю Андрія Фаворова чимало, тут я наводжу не всі, а лише окремі яскраві приклади.
Брехливе твердження Андрія Фаворова в одному з інтерв’ю:
«Он также рассказал, что хотя Витренко обвиняет Фаворова в недоработках, сам он «крышевал» вранье про рост объемов добычи. «Напомню, техпотери у нас в 2016 году были 0,5 млрд кубометров, а в 2018 году – уже 1,4 млрд. Так что, добыча не была увеличена, добыча была дорисована! Люди в компании сидели и думали, сколько нам нужно, чтобы выполнить план и получить бонусы, столько и дорисуем. Многих из них я, кстати, уволил. Можно пиариться сколько угодно, но не было сделано ничего, чтобы реально решить проблему. Я убрал его ложь по валовому газу, сохранил добычу товарного газа на том же самом уровне, что и в прошлом году, и увеличил добычу сжиженного на 20-25%. И это товарный газ, а не дописки!»
Спростування цитованої вище інформації.
Щодо «брехні про збільшення обсягів видобутку»:
НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування» (дочірнє підприємство НАК «Нафтогаз України») у своїх звітах показують зростання обсягів видобутку газу АТ «Укргазвидобування» у 2016-2018 роках, тобто за період, коли АТ «Укргазвидобування» очолював Олег Прохоренко, попередник пана Фаворова, і про якого веде мову пан Фаворов.
Із офіційних звітів НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування» вбачається, що річний обсяг видобутку зріс з 14,5 млрд. куб. м у 2015 році до 15,5 млрд. куб. м у 2018 році:
ВАЛОВИЙ ВИДОБУТОК ГАЗУ В УКРАЇНІ В 2015-2019 РОКАХ, млрд куб. м
| 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | |
| Приватні підприємства | 3,9 | 4,2 | 4,1 | 4,4 | 4,6 |
| АТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» | 0,01 | 0,01 | 0,01 | 0,01 | 0,01 |
| ПАТ «Укрнафта» | 1,5 | 1,3 | 1,1 | 1,1 | 1,2 |
| АТ «Укргазвидобування» | 14,5 | 14,6 | 15,3 | 15,5 | 14,9 |
Дані: Нафтогаз, Мінекоенерго, Державна служба статистики
Джерело: прес-реліз НАК «Нафтогаз України» щодо обсягів видобутку газу в Україні в 2019 році
Обсяги видобутку газу АТ «Укргазвидобування», млрд куб. м
| 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | |
| Товарний газ (для потреб населення) | 12,8 | 13,0 | 13,9 | 13,8 | 13,6 |
| виробничо-технологічні витрати | 0,5 | 0,5 | 0,7 | 1,4 | 1,1 |
| витрати на виробничі потреби філій | 0,1 | 0,2 | 0,1 | 0,2 | 0,2 |
| за договорами спільної діяльності | 1,1 | 0,9 | 0,5 | 0,2 | 0,0 |
| Разом: | 14,5 | 14,6 | 15,3 | 15,5 | 14,9 |
Джерело: прес-реліз НАК «Нафтогаз України» щодо обсягів видобутку газу в Україні в 2019 році
Мені не відомі результати жодної перевірки, жоден офіційний документ, які б встановили невідповідність цих показників видобутку за 2016-2018 роки у звітах АТ «Укргазвидобування» та НАК «Нафтогаз України» фактичним обсягам видобутку.
Звертаю увагу, що ці дані публікувалися вже у лютому 2020 року, тобто тоді, коли пан Фаворов очолював цей напрямок у Групі Нафтогаз. В цей період це вже було відповідальністю самого пана Фаворова – контролювати ці дані і звітувати щодо них. Якщо ці дані були недостовірними, то пан Фаворов мав не тільки можливість, а і ОБОВ’ЯЗОК це встановити і опублікувати «правдиві» дані. Але цього не було зроблено.
Я використовував ці ж дані, коли говорив про зростання видобутку у 2016-2018 роках.
НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування» у 2019, 2018, 2017, 2016 роках використовувала ті ж дані в прес-релізах, офіційних річних звітах та спеціальній звітності для регуляторних органів.
Тобто, не було «брехні про збільшення обсягів видобутку», як це стверджує Фаворов А.М.
Таким чином, і твердження Фаворова А.М. про те, що «видобуток не був збільшений, а був домальований», не відповідає дійсності.
Щодо «брехні по валовому газу»:
Звітні дані щодо обсягів видобутку газу, які я використовував у своїй комунікації, готувалися не мною, а НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування».
Як було зазначено вище, на сьогоднішній день, мені не відомо, щоб жодним документом було встановлено, що ці дані стосовно обсягів видобутку газу («валового газу») були недостовірними.
Показники видобутку газу («валового газу»), які оприлюднювались НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування», і які я використовував у своїй комунікації, відповідали реальним обсягам.
А отже — не було і ніякої «брехні Вітренка по валовому газу».
Зауважу, що НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування» звітували як щодо обсягів видобутку газу («валового газу»), так і щодо обсягів відпуску «товарного газу», тобто, частину видобутого газу, який потім реалізувався для потреб населення. Кожен з цих показників має свою корисність. Якщо пан Фаворов надає перевагу використанню в певних цілях даним щодо обсягів відпуску «товарного газу», це ніяк не означає, що дані щодо обсягів видобутку газу («валового газу») є автоматично «брехнею».
Інша частина видобутого газу («валового газу») йде на так звані «виробничо-технологічні витрати та на витрати на виробничу потребу» філій (пан Фаворов у своєму висловлювані називає їх «техпотери»).
Вказуючи на збільшення виробничо-технологічних витрат, пан Фаворов, напевно, намагається сказати, що цей показник не відповідає дійсності, і штучно завищений з метою завищення обсягів видобутку «валового газу»).
Такий ризик існує, оскільки показник відпуску товарного газу може вважатися більш надійним. Основна різниця між ним та показником видобутку газу викликана саме наявністю виробничо-технологічних витрат, і тому одним з варіантів завищення обсягів видобутку при заданих обсягах відпуску газу є завищення виробничо-технологічних витрат.
Водночас, наявність такого ризику не означає, що він матеріалізувався, тобто, що завищення дійсно мало місце. Для того, щоб так стверджувати, потрібні докази.
Як вже було зазначено, на сьогоднішній день, мені не відомо, щоб яким-небудь документом було встановлено, що дані стосовно обсягів видобутку газу («валового газу») були недостовірними. При цьому, ми усвідомлюємо, що голослівні і неправдиві твердження, що «раніше обсяги видобутку були завищені», можуть слугувати зручним виправданням для Фаворова щодо того, чому обсяги видобутку за його керівництва є нижчими, ніж за попереднього керівництва. Іншими словами, йому вигідно казати неправду.
Також зазначу, що збільшення виробничо-технологічних витрат може бути викликано різними причинами, зокрема, технологіями, які використовуються з метою збільшення обсягів видобутку. Ефективність (продуктивність) цих витрати може бути різною, як і у випадку з іншими видами виробничих витрат, але їхнє збільшення зовсім не обов’язково означає, що ці витрати є брехливими.
У свою чергу, зменшення витрат не обов’язково є позитивом, оскільки це може супроводжуватися ще більшим скороченням обсягів видобутку.
Так, у 2019 році за керівництва з боку пана Фаворова, виробничо-технологічні витрати, у порівнянні з 2018 роком, зменшилися на 0,3 млрд. куб. м, але при цьому обсяги видобутку зменшилися на 0,6 млрд. куб. м, тобто, зменшення обсягів видобутку газу в два рази перевищило зменшення витрат газу.
Що характерно – якщо порівнювати з 2016 роком (а пан Фаворов використовує саме цей рік для порівняння), коли ці витрати складали 0,5 млрд. куб.м., то у 2019 році за керівництва пана Фаворова, виробничо-технологічні витрати становили вже 1,1 млрд. куб. м, тобто, вони значно збільшилися – більш ніж у два рази! Користуючись логікою пана Фаворова, це має вказувати на те, що за його керівництва ці витрати, а отже – і обсяги видобутку – були теж були завищені. Оскільки мені невідомо, щоб пан Фаворов це визнавав, то виходить, що одні його твердження прямо суперечать іншим твердженням.
Таким чином, можна зробити однозначний висновок, не було ніякої «брехні Вітренка по валовому газу», яку б Фаворов А.М. прибрав, як він стверджує, або навіть міг би «прибрати». І маніпуляції з боку Фаворова стосовно різниці між обсягами видобутку («валовий газ») та обсягами відпуску («товарний газ») не мають вводити в оману щодо цього.
Щодо «кришування»
Я ніколи не «кришував» і не мав намір «кришувати» розповсюдження будь-якої брехні щодо обсягів видобутку газу.
Більше того, я навіть не був наділений відповідними повноваженнями по відношенню до АТ «Укргазвидобування» для того, щоб мати можливість здійснювати хоча б якесь «кришування». Після того як ще 22 червня 2016 року була ліквідована наглядова рада АТ «Укргазвидобування», я мав повноваження фактично лише здійснювати координацію взаємовідносин між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування», і не мав формальних або неформальних повноважень надавати вказівки керівництву АТ «Укргазвидобування», призначати або звільняти це керівництво тощо. По суті та по формі, АТ «Укргазвидобування» було підзвітне не мені, а правлінню «НАК «Нафтогаз України» як вищому органу управління ПАТ «Укргазвидобування». Зауважу, що я навіть не був членом правління АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». При цьому, керівник АТ «Укргазвидобування» мав регулярний прямий контакт з керівником АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», і я не мав жодної можливості обмежувати ці контакти.
Перевірки в АТ «Укргазвидобування», зокрема, щодо даних видобутку, проводила служба внутрішнього аудиту, яка була підпорядкована взагалі наглядовій раді АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Зовнішні (незалежні) аудитори перевіряли фінансову звітність. Я не впливав і не міг впливати на їхню роботу.
Не існує жодного факту приховування з мого боку будь-яких даних щодо обсягів видобутку природного газу, або будь-якого іншого впливу з мого боку, який можна було б назвати «кришуванням».
Враховуючи це, я не «кришував» та апріорі і не міг «кришувати» будь-яку «брехню» щодо зростання обсягів видобутку. Тим більше, що, як зазначено вище, ніякої брехні і не було в принципі.
При цьому потрібно враховувати, що основне збільшення виробничо-технологічних витрат газу відбулося наприкінці 2018 року, коли я вже навіть взагалі не мав відношення до роботи АТ «Укргазвидобування». Натомість, пан Фаворов якраз мав повноваження та відповідальність контролювати роботу АТ «Укргазвидобування» у цей період, зокрема, щодо складання звітності АТ «Укргазвидобування» за 2018 рік. Таким чином, якщо є якісь претензії до достовірності цих даних, то вони мають бути висунуті до самого пана Фаворова, а ніяк не до мене.
Якщо пан Фаворов стверджує, що збільшення обсягу виробничо-технологічних витрат газу у звітності АТ «Укргазвидобування» має вважатися «брехнею щодо видобутку газу», то, використовуючи його лексикон, він має звинувачувати себе, а не мене, у «кришуванні» такої «брехні».
Щодо того, що «не було зроблено нічого, аби реально вирішити проблему»
Я як координатор взаємовідносин між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування», особисто ініціював трансформацію управління АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» включно з АТ «Укргазвидобування» («Група Нафтогаз»), з метою, зокрема, підвищення ефективності її роботи, в т. ч. збільшення видобутку газу. Також, важливим елементом цієї трансформації мала бути індивідуальна відповідальність за кінцевий фінансовий результат – у даному випадку, за дохідність за вкладений капітал у видобуток газу. В такому разів взагалі б ліквідувався навіть ризик «приписок» щодо обсягів видобутку газу.
Мною була проведена складна підготовча робота і навіть забезпечено затвердження плану трансформації. Однак, вже подальше впровадження цього плану залежало, насамперед, від правління «НАК «Нафтогаз України» та керівництва АТ «Укргазвидобування», а ніяк не від мене. Зауважимо, що саме керівництво АТ «Укргазвидобування» виділяло проблеми в управлінні АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зокрема, забюрократизованість як одну з головних проблем на шляху збільшення видобутку газу.
Також, я у ролі координатора доклав багато успішних зусиль, щоб АТ «Укргазвидобування» отримувало належне фінансування для збільшення обсягів видобутку газу. Очевидно, що в такій капіталоємній галузі, як видобуток газу, забезпечення належного фінансування видобутку є одним із ключових елементів «реального вирішення проблеми» з підвищення обсягів видобутку.
Зазначу, що я брав активну участь у боротьбі з корупцією у видобутку газу, зокрема, завдяки організації роботи спеціальних комісій у сфері закупівель, і активно допомагав з різними проектами, направленими на збільшення видобутку.
Таким чином, я зробив свій вклад у позитивні зміни щодо видобутку газу. Хоча, видобуток газу і зростав суттєво меншими темпами, ніж я хотів би бачити, про що я постійно підіймав питання перед керівництвом Нафтогазу, але ці зміни все одно були позитивними. Якщо у 2015 році (в порівнянні з 2014 роком) видобуток зменшився на 0.6 млрд. куб. м (відпуск товарного газу зменшився на 0.5 млрд куб.м), то у 2018 (у порівнянні з 2015) річний видобуток зріс на 0.97 млрд. куб. м (відпуск товарного газу зріс на ті ж 0.97 млрд куб.м). Зауважимо, що я мав відношення до видобутку газу (як координатор) саме з кінця 2015 року до кінця жовтня 2018 року.
При цьому, на відміну від мене, а я здійснював лише координацію окремих питань взаємодії АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування» і ніколи безпосередньо або опосередковано не керував АТ «Укргазвидобування», пан Фаворов, обіймаючи посаду очільника дивізіону «Газ» та виконуючого обов’язки голови правління АТ «Укргазвидобування», був наділений реальними повноваженнями керувати АТ «Укргазвидобування» та реально впливав на процес видобутку природного газу. Однак, за його керівництва обсяги видобутку природного газу зменшились на 3.9 відсотків у 2019 році, а обсяги відпуску товарного газу зменшились на 1,5 відсотки у 2019 році, що підтверджується прес-релізом НАК «Нафтогаз України» щодо обсягів видобутку газу в Україні в 2019 році.
Таким чином, є очевидним той факт, що попередником пана Фаворова на посаді керівника АТ «Укргазвидобування» і мною було багато чого зроблено для збільшення видобутку газу – і це ще один доказ того, що твердження пана Фаворова, що «не було зроблено нічого, аби реально вирішити проблему» не відповідає дійсності.
Безпідставно звинувачуючи мене по суті в бездіяльності по відношенню до видобутку природного газу, пан Фаворов намагається, фактично, ще й перекласти на мене всю відповідальність за проблеми у видобутку газу з тих, хто дійсно мав відповідні повноваження для вирішення цих проблем – керівництво АТ «Укргазвидобування», насамперед, самого Фаворова А.В., та правління «НАК Нафтогаз України».
Щодо твердження про «збереження видобутку товарного газу на тому ж самому рівні, що і в минулому році»
За даними НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування», яке очолював сам пан Фаворов, обсяг видобутку природного газу в 2019 році у порівнянні з 2018 роком скоротився на 605 млн куб. м., а обсяги відпуску товарного газу по відношенню до обсягів у 2018 року скоротилися на 164 млн. куб. м, що підтверджується даними з річного звіту Групи Нафтогаз за 2019 рік.
Таким чином, говорячи про те, що він зберіг «видобуток товарного газу на тому ж самому рівні, що і в минулому році», пан Фаворов каже неправду.
Таким чином, викладені паном Фаворовим обставини є виключно його інсинуаціями та викривленням дійсності.
Брехливе твердження Андрія Фаворова в одному з інтерв’ю:
«Ее (программу 20/20) было невозможно выполнить. Когда Витренко отвечал за эту программу, его подопечные “рисовали” добычу газа, пока сам же Витренко отмалчивался, чтобы потом все скинуть на меня, который публично ее назвал полным фиаско».
Спростування щодо програми 20/20 (збільшення річних обсягів видобутку газу Укргазвидобування до 20 мільярдів кубометрів в 2020 році)
Щодо неможливості виконати програму 20/20.
Це є особистою думкою пана Фаворова. При цьому, як інші уповноважені представники Нафтогазу, так і сам пан Фаворов неодноразово заявляли, що причиною невиконання цієї програми є ненадання дозволів (ліцензій) на видобуток з боку держави, з чого можна зробити висновок, що цю програму реально можна було б виконати, якби не ця проблема.
У свою чергу, я теж неодноразово вказував на те, що для виконання програми потрібно вирішувати низку проблем, як із дозволами (ліцензіями), так і з компетенцією та чесністю менеджменту, неефективною бюрократією, відсутністю чіткої відповідальності за кінцевий фінансовий результат, незадовільним рівнем залученості зацікавлених сторін тощо. Неодноразово як координатор від АТ «НАК «Нафтогаз України» взаємовідносин з АТ «Укргазвидобування», для забезпечення виконання програми 20/20 я порушував питання про необхідність покращувати ефективність управління. Саме я ініціював необхідність трансформації компанії, яка, на жаль, не була зроблена, оскільки реальні повноваження для її реалізації були у керівництва АТ «Укргазвидобування» та правління АТ «НАК «Нафтогаз України», до складу якого я не входив. Я також вказував на взаємопов’язаність різних проблем, зокрема, на те, що отримання дозволів залежить від того, що робить або не робить керівництво АТ «НАК «Нафтогаз України».
Утім особисто я ніколи не відповідав за програму 20/20. Відповідальними за цю програму були правління АТ «Укргазвидобування» та як вищий орган АТ «Укргазвидобування — правління АТ «НАК «Нафтогаз України», які, на відміну від мене, мали для цього відповідні повноваження.
Я не був наділений відповідними повноваженнями по відношенню до АТ «Укргазвидобування» для того, щоб мати можливість відповідати за цю програму. Після того, як ще 22 червня 2016 року була ліквідована наглядова рада АТ «Укргазвидобування», я мав повноваження фактично лише здійснювати координацію взаємовідносин між АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укргазвидобування» і не мав формальних або неформальних повноважень надавати вказівки керівництву АТ «Укргазвидобування», призначати або звільняти це керівництво тощо.
По суті та по формі, АТ «Укргазвидобування» було підзвітне не мені, а правлінню «НАК «Нафтогаз України» як вищому органу АТ «Укргазвидобування». І я навіть не був членом правління АТ «НАК «Нафтогаз України». При цьому, керівник АТ «Укргазвидобування» мав регулярний прямий контакт із керівником АТ «НАК «Нафтогаз України», і я не мав жодної можливості обмежувати ці контакти.
Брехливе твердження Андрія Фаворова в інтерв’ю ЗМІ:
«…Витренко – карлик на плечах у гиганта, который взобрался наверх и кричит: я сделал санкции США [против Северного потока-2], я сделал контракт с Газпромом, я сделал первый реверс газа из ЕС. Но, по правде говоря, Витренко стоял рядом пока взрослые люди этим занимались и делали свою работу».
Правда щодо моєї причетності до «санкцій США проти Північного потоку-2»
Передусім я ніколи не стверджував про те, що саме я «зробив санкції». Я і не міг цього зробити, оскільки будь-які санкції США можуть бути запроваджені виключно рішеннями органів державної влади США, зокрема, Конгресом та Президентом США, їх не можу «зробити» ані я, ані будь-який інший громадянин України.
Водночас, я активно контактував з органами державної влади США щодо накладення цих санкцій, зокрема, брав участь у відповідних зустрічах з конгресменами, сенаторами, представниками уряду США. Я відігравав провідну роль у низці публічних заходів на високому рівні в США, направлених на вирішення цього питання. Я безпосередньо причетний до формування стратегії української сторони щодо лобіювання санкцій проти «Північного Потоку -2» з боку США.
У 2018 році ряд провідних українських та міжнародних видань висвітлювали процес ініціації санкцій США проти вказаного проекту. Крім іншого, на інформаційних ресурсах активно розміщувалась інформація про мою безпосередню активну участь у активізації цього процесу. https://bit.ly/2TnSl0N , https://bit.ly/2IKorS5
Відтак, твердження Фаворова як щодо того, що я «кричав» про те, що саме я «зробив санкції», так і щодо моєї непричетності до процесу накладення санкцій є такими, що не відповідають дійсності, та є вкрай образливими для мене, як людини, яка сприяла вирішенню цього питанню в межах своїх повноважень і при цьому — завжди коректно згадувала про участь інших людей у цьому процесі.
Правда щодо моєї ролі в укладенні нового транзитного контракту із Газпромом:
Аналогічно, як і щодо позиції із санкціями – я ніколи не стверджував, що «зробив» цей контракт (очевидно, мається на увазі контракт з АТ «Газпром» щодо транзиту газу у 2020-2024 роках із мінімальним гарантованим доходом у 7,2 млрд доларів; детальніше про новий контракт можна прочитати тут: https://bit.ly/3dPAs4k , https://bit.ly/34bwsYG), і ніколи навіть не намагався створити враження, що укладення цього контракту є виключно моя заслуга.
Водночас, саме я:
1. Підписав новий транзитний контракт як уповноважена особа з боку Нафтогазу.
2. Очолював делегацію Нафтогазу на переговорах з Газпромом щодо укладення конкретно цього контракту; відігравав провідну роль на переговорах на політичному рівні, які передували переговорам на корпоративному рівні з Газпромом.
3. Безпосередньо відповідав зі сторони Нафтогазу за створення передумов для успішного укладення нового транзитного контракту, зокрема, відповідав за обґрунтування позовних вимог у новому арбітражі проти Газпрому, які потім, фактично були «обміняні» на цей новий транзитний контракт.
Про все це я активно «звітував» у засобах масової інформації — як щодо стану та результату перемовин і так і врешті-решт – щодо фактичного підписання такого контракту. https://bit.ly/35i1e1c, https://bit.ly/31mfrcw, https://bit.ly/35eHXOi
Проблема укладення контракту із Газпромом була для мене чи не найважливішою на порядку денному. Маю наголосити на тому, що укладенню цього договору сприяла, у тому числі, блискуча перемога у Стокгольмському арбітражі, яка передувала процедурі підписання контракту, та за яку теж відповідав я.
Отже, висловлювання пана Фаворова не відповідають дійсності, оскільки я щонайменше брав активну участь у підписання контракту із Газпромом, а не «стояв поряд, поки дорослі люді цим займались та робили свою роботу»
Правда щодо «першого реверсу газу із ЄС»
Почнемо з того, що я ніколи не заявляв про те, що саме я «зробив» реверс. Навпаки я публічно писав про те, що реверс з Європи в Україну існував і до того, як я почав відповідати за це питання в Нафтогазі ( http://bit.ly/2sCEMjJ ).
Водночас, я також пояснював, що саме змінилося за той час, коли я відповідав за це питання: якщо у квітні 2014 року потужність трубопроводів з Європи покривала лише 25% потреб України в імпорті, і при цьому — взагалі не було «гарантованих» потужностей, то вже в жовтні 2014 року потужність трубопроводів з Європи покривала 85% потреб України в імпорті, із яких 6.3 мільярда кубічних метрів на рік гарантованих потужностей покривали 1/3 потреб України в імпорті.
На той момент для України ці зміни дозволили кардинально покращити рівень енергетичної безпеки – враховуючи вже накопичені обсяги газу в підземних сховищах газу і можливості для скорочення споживання, Україна могла «пройти зиму» без поставок газу з боку Газпрому.
Нагадаю, що одним із головних завдань в 2014 році було забезпечення такого рівня поставок газу з Європи, який би забезпечив незалежність України від поставок природного газу з Російської Федерації.
І я на той час був відповідальним саме за організацію збільшення обсягів та підвищення надійності реверсу природного газу з Європи до такого рівня, який би забезпечив незалежність України від поставок газу з РФ.
В процесі цієї діяльності я проводив переговори і безпосередньо підписував відповідні контракти із європейськими постачальниками, проводив переговори про нові фізичні сполучення між Україною та країнами реверсу газу. Всі ці факти підтверджуються чисельними публікаціями в ЗМІ, і ці обставини є загальновідомими.
Завдяки моєму багаторічному професійному досвіду у газовій сфері, а також враховуючи мої професійні навички та ділові якості, мені вдалося висвітлити важливість та доцільність ухвалення відповідних законодавчих змін задля запровадження реверсу газу. Крім того, я брав активну участь у подальшій практичній реалізації такої новації.
Відтак, з цього приводу пан Фаворов, також повідомив широкому загалу неправдиві свідчення.